Всем спасибо за приятные комменты, оч приятно..
Попытаюсь еще что-нить сворганить...
просто_Аня добавил 16.03.2007 в 23:37
Сяйва місячного нитка
Спускаеться до долу притко,
І в озеро замріяне вплива.
То плавно пливе, то швидко,
І на стан озера це вплива,
Замріяне озеро прокинулося,
Мале жабеня засміялося.
Камиш в ритмі танго шатаеться,
Земля до зорі підіймається.
Десь пізня пташка скрикнула,
Десь у селі баба гикнула.
Усе чорною пеленою накрилося,
Усе ночі покорилося.
І осінь тихенько вночі пройшла,
Дерева розмалювала золотим,
Ось і пора літня пішла,
Сумно закрившсь волоссям світлим.
Усе затихло, німа настала тиша..
І ніде не ворухнеться ні миша.
Проходе час, а тихо все.
Сонце тихенько з-за гір вигляда,
Рожева хмара підійматись йому помага,
Освітилося все і гул почавсь
Місяць із землею розіставсь.
Ранок!
Воть мой длинный стишок... Оценивайте.